Регіональні особливості поширеності постіммобілізаційних контрактур нижньої щелепи

Abstract

Постіммобілізаційна контрактура нижньої щелепи є складним ускладненням лікування переломів, що значно ускладнює подальшу реабілітацію пацієнтів. У дослідження включено 237 пацієнтів, госпіталізованих до відділення хірургії голови та шиї КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» у 2020–2023 рр. з приводу переломів нижньої щелепи. Застосовувалися методи двощелепного шинування, гіпсової тім’яно-підборідкової пращеподібної пов’язки та металоостеосинтезу. Результати показали, що у 191 (80,59%) випадку розвинулися постіммобілізаційні контрактури, переважно при використанні шинування та гіпсових пов’язок. Виявлено, що позасуглобові контрактури статистично значуще (р<0,05) переважали над суглобовими. Динаміка змін за 2020–2023 рр. засвідчила зростання частоти контрактур у 2022 році з подальшим зниженням у 2023 році. Отримані дані підтверджують високу поширеність постіммобілізаційних контрактур нижньої щелепи в Харківському регіоні та необхідність оптимізації методів лікування для зменшення їх розвитку.