Репозитарій ПВНЗ "ХММУ"
ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Електронний репозитарій (архів) накопичує, зберігає та надає вільний доступ у режимі онлайн до електронних версій наукових, навчальних та науково-методичних праць спільноти університету.
KhIMURep – (Kharkiv International Medical University Repository) – відкритий електронний архів (репозитарій) ПВНЗ «Харківський міжнародний медичний університет».
- Положення про репозитарій ПВНЗ «ХММУ»
- Авторський договір
- Реєстрація авторських договорів
- Реєстрація нового користувача
- Інструкція реєстрації документів
- Приклади бібліографічного опису документів
Фонди в DSpace KHIMU
Виберіть фонд, щоб переглянути його колекції.
Нові надходження
Гігантський базальноклітинний рак обличчя (клінічний випадок)
(2025) Литвиненко, М.; Кацап, О.; Бурячківський, Е.; Нарбутова, Т.; Бочарова, Т.
Актуальність. Базальноклітинна карцинома є найпоширенішою злоякісною немеланомною пухлиною шкіри. Вона має різноманітні клінічні та гістологічні підтипи, які відрізняються своєю агресивністю та схильністю до рецидиву та метастазування. Хронічний вплив ультрафіолетового випромінювання вважається основним фактором ризику розвитку базальноклітинної карциноми, тому вона зазвичай виникає на шкірі, що піддається впливу сонця, переважно на голові та шиї, і, відповідно до локалізації є не рідкісною пухлиною з якою зустрічаються стоматологи.
Мета роботи – представити власне спостереження з практики – аутопсійний випадок померлої 86-річної пацієнтки з гігантським базальноклітинним раком шкіри.
Матеріали та методи. Нами досліджено клінічний випадок рідкісної пухлини розміром 12×10,5×7 см, з деструюючим виразковим зростанням та множинним ураженням тканин обличчя, що розвивався понад 5 років.
Результати та їх обговорення. Було здійснено обстеження померлої 86-річної пацієнтки з гігантською пухлиною розміром 12×10,5×7 см, з деструюючим виразковим зростанням та множинним ураженням тканин обличчя (носа, перенісся, щік, лобної ділянки, вростанням у верхню щелепу, інвазією в очниці та навколоочні тканини), що розвивалася понад 5 років за даними катамнезу. В гістологічних препаратах спостерігаються множинні комплекси базалоїдних клітин з атипією, зі мізерною цитоплазмою, гіперхромними ядрами, вогнищами некрозів, інфільтрацією підлягаючих мʼязів, хрящів, кісток. Патоморфологічна будова пухлини відповідає виразковій формі базальноклітинного раку.
Висновки. Нами представлено наслідки рідкісної гігантської базальноклітинної карциноми, яка не отримала адекватного клінічного лікування та викликала руйнування кісток скелета обличчя, що підкреслює необхідність обізнаності стоматологів у таких пухлинах та важливості вчасної діагностики та швидкого лікування через агресивну природу мікронодулярної базальноклітинної карциноми.
Mетаболічні імунодефіцити та їх корекція за допомогою ЛРС
(2025) Товстуха, І.А.; Бризицька, О.А.
Метаболічні порушення – цукровий діабет, ожиріння та метаболічний синдром – можуть спричиняти вторинні імунодефіцитні стани, що підвищують сприйнятливість до інфекцій і ускладнюють перебіг основного захворювання. Метою роботи було проаналізувати умови виникнення метаболічних імунодефіцитів, визначити лікарські засоби рослинного походження, що застосовуються для їх корекції, та запропонувати рослинну композицію з потенційно позитивним впливом. Проведено огляд наукової літератури та інтернет-джерел із використанням методів аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення. Розглянуто основні механізми імунодефіциту при метаболічних розладах, зокрема порушення обміну речовин і гормональний дисбаланс, а також клінічні прояви – часті інфекції, повільне загоєння ран, підвищений ризик ускладнень. Наведено приклади лікарських рослин і форм, що використовуються в практиці для підтримки метаболічних процесів і потенційної імунокорекції
Звʼязок механізму протизапальної активності ЛРС, що містить фенольні сполуки з їх будовою
(2025) Бризицький, О.А.; Бризицька, О.А.
Фенольні сполуки лікарських рослин є перспективними біоактивними агентами з антиоксидантними, протизапальними та імуномодулювальними властивостями. Метою дослідження було встановлення зв’язку між хімічною структурою фенолів Curcuma longa, Hypericum perforatum та Salvia officinalis і їх впливом на ключові механізми запалення in vitro. Екстракти отримували методом мацерації з використанням 70% етанолу. Ідентифікацію сполук проводили методами ВЕРХ та мас-спектрометрії, біологічну активність оцінювали на макрофагах RAW 264.7. Встановлено, що наявність орто-дигідроксильних груп та ступінь глікозилювання істотно впливають на інгібування NF-κB та p38 MAPK і зниження рівнів TNF-α та IL-6. Найвищу протизапальну активність продемонстрував куркумін, водночас екстракт Salvia officinalis підвищував рівень IL-10, що свідчить про його імуномодулювальний потенціал. Отримані результати підтверджують структурну зумовленість протизапальної дії фенольних сполук та перспективність їх використання у створенні фітопрепаратів.
Звʼязок хімічної структури фенольних сполук з механізмом протизапальної дії лікарських рослин
(2025) Бризицький, О.; Бризицька, О.
Фенольні сполуки лікарських рослин є важливими біоактивними компонентами з антиоксидантними та протизапальними властивостями. Метою роботи було дослідити зв’язок між хімічною структурою фенольних сполук із Curcuma longa, Hypericum perforatum та Salvia officinalis і механізмами їх протизапальної дії. Ідентифікацію сполук здійснювали методами ВЕРХ та мас-спектрометрії, біологічну активність оцінювали на макрофагах RAW 264.7. Встановлено, що наявність орто-дигідроксильних груп у молекулах зумовлює виражене інгібування NF-κB та p38 MAPK і зниження рівнів TNF-α та IL-6. Куркумін виявив найвищу ефективність, але характеризувався вузьким терапевтичним вікном. Отримані результати підтверджують визначальну роль хімічної структури фенолів у формуванні протизапальної активності та створюють основу для розроблення нових фітопрепаратів.
Functional state of mononuclear phagocytes in patients with multiple sclerosis carrying disease-associated HLA-DR polymorphism
(2025) Koliada, O.M.; Tynynyka, L.M.,; Koliada, T.I.; Minukhin, V.V.; Nikolchenko, A.Y.; Taran, A.V.; Minukhina, D.V.
One of the key factors in the pathogenesis of multiple sclerosis, which can affect the risk of its development, clinical manifestations and the nature of the course, is considered to be the polymorphism of disease-associated genes. The identification of genetic biomarkers in multiple sclerosis is the subject of current research in Europe, Asia, as well as in the United States and Canada, which are united in the International Multiple Sclerosis Genetics Consortium (IMSGC). The study included 137 patients with relapsing-remitting disease with haplotype AG, n = 137, and haplotype AA, n = 47; a group of patients with progressive multiple sclerosis with haplotype AG, n = 141, and haplotype AA, n = 17. Determination of the relative content of CD80, CD86 and PD-L1 positive peripheral blood monocytes was performed by immunofluorescence using PE-labeled monoclonal antibodies against CD14, FITC-labeled monoclonal antibodies against CD80, PE-Cy7-labeled monoclonal antibodies against CD86 and APC-labeled monoclonal antibodies against PD-L1 produced by EXBIO Praha, a. s. (Czech Republic). The content of cytokines (IFN-γ, IL-1β, IL-12, IL-10) in the supernatant of mononuclear macrophages was evaluated by enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). According to the results of the study, a method was proposed for identifying a genetic risk group for the development of multiple sclerosis by determining the SNP rs9271366 (AG) of the HLA-DRB1*1501-DQB1*0602 haplotype in individuals from the northeastern region of Ukraine . The minor allele was most often detected among patients with progressive PMS (89.2% vs. 10.8%), while among patients with relapsing-remitting disease the G allele was detected in 74.5% vs. 25.5%. The article deals with the antigen-presenting and cytokinesis properties of mononuclear phagocytes of patients with different types of multiple sclerosis depending on the presence of the disease-associated HLA-DR polymorphism. The level of CD86 expression was increased in all patients carrying the disease-associated allele, and the level of CD80 expression was increased only in heterozygous patients with progressive multiple sclerosis. The expression of PD-L1 molecules in patients with the disease-associated polymorphism was lower compared with both patients homozygous for the A-allele and the control group. The level of synthesis of cytokines IFN-γ, IL-1β, IL-12 in the supernatant of mononuclear macrophages of patients with progressive multiple sclerosis with the AG haplotype was more pronounced than in patients with relapsing-remitting multiple sclerosis with a disease-associated polymorphism with the AG haplotype, indicating the influence of genetic inheritance on the level of cytokine expression. It was found that the level of IL-10 in the supernatant of mononuclear macr o phages of patients with relapsing-remitting multiple sclerosis with the AG haplotype indicates a less pronounced effect of this interleukin on the compensation of proinflammatory imbalance.