Clinical Features of Human Herpesvirus 6 Infection in Immunocompetent and Immunocompromised Patients: A Comparative Review

Abstract

Introduction. Human herpesvirus 6 (HHV-6) is a ubiquitous beta-herpesvirus that infects nearly the entire human population during early childhood. Following primary infection, the virus establishes lifelong latency within host immune cells. While HHV-6 infection in immunocompetent individuals is typically benign and self-limiting, viral reactivation in immunocompromised patients may result in severe multisystem and potentially fatal complications.

Objective. To provide a comprehensive comparative analysis of the clinical manifestations, pathogenesis, diagnostic challenges, and therapeutic approaches to HHV-6 infection in immunocompetent and immunocompromised patients.

Materials and methods. A review of the medical literature indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science from 2000 to 2025 was conducted. Particular emphasis was placed on clinical studies, systematic reviews, cohort analyses, and expert consensus documents addressing HHV-6 infection in patients with different immune statuses.

Results. In immunocompetent hosts, HHV-6 infection predominantly manifests as exanthema subitum in early childhood and is usually associated with a favourable prognosis. In contrast, in immunocompromised hosts (e.g., HSCT and solid organ transplant recipients), reactivation can lead to severe complications including acute limbic encephalitis, interstitial pneumonitis, hepatitis, delayed graft engraftment, and cytopenias. Differentiating active infection from chromosomally integrated HHV-6 (ciHHV-6) is critical to prevent unnecessary antiviral treatment. Ganciclovir and valganciclovir represent first-line therapy, with foscarnet and cidofovir reserved as alternatives.

Conclusions. HHV-6 infection exhibits marked differences in clinical severity depending on the host's immune status. Proper diagnostic workup (including ciHHV-6 rule-out) and timely targeted antiviral therapy are essential for optimal clinical management, particularly in transplant recipients.

Анотація.

Вступ. Герпесвірус людини 6 типу (HHV-6) є повсюдним бета-герпесвірусом, який інфікує майже все населення в ранньому дитячому віці. Після первинного інфікування вірус формує пожиттєву латенцію в імунних клітинах господарів. Якщо у пацієнтів із збереженим імунітетом перебіг інфекції зазвичай доброякісний та самообмежувальний, то реактивація вірусу в імунокомпрометованих пацієнтів може призводити до тяжких мультисистемних і потенційно летальних ускладнень.

Мета. Надати комплексний порівняльний аналіз клінічних проявів, патогенезу, діагностичних труднощів та терапевтичних підходів до інфекції HHV-6 у пацієнтів із збереженим та порушеним імунітетом.

Матеріали та методи. Проведено огляд медичної літератури, індексованої в базах даних PubMed, Scopus та Web of Science за період з 2000 по 2025 рік. Особливу увагу приділено клінічним дослідженням, систематичним оглядам, когортним аналізам та консенсусним документам експертів, присвяченим HHV-6-інфекції у пацієнтів з різним імунним статусом.

Результати. У пацієнтів із збереженим імунітетом інфекція HHV-6 маніфестує переважно як раптова екзантема в ранньому дитячому віці та має сприятливий прогноз. Натомість у пацієнтів з імунодефіцитом (зокрема у реципієнтів ТГСК та солідних органів) реактивація може спричиняти гострий лімбічний енцефаліт, інтерстиціальний пневмоніт, гепатит, затримку приживлення трансплантата та цитопенію. Критично важливою є диференціальна діагностика активної інфекції з хромосомно-інтегрованим вірусом (ciHHV-6) для запобігання необґрунтованій противірусній терапії. Препаратами першої лінії є ганцикловір та валганцикловір, альтернативними — фоскарнет і цидофовір.

Висновки. Клінічна картина HHV-6-інфекції має суттєві відмінності залежно від імунного статусу пацієнта. Правильний діагностичний алгоритм (включаючи виключення ciHHV-6) та своечасна противірусна терапія є вирішальними для ефективного лікування, особливо у пацієнтів після трансплантації.